UaEn

ВИКОРИСТАННЯ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ЯК ОБЕРЕГУ

07.06.2023
640
4
7710
ВИКОРИСТАННЯ ЛЯЛЬКИ-МОТАНКИ ЯК ОБЕРЕГУ

Лялька-мотанка є одним із найдавніших символів української культури. Поряд з рушником, вона виконувала важливу функцію – оберегу.

Це маленький витвір мистецтва, поєднання минулого і сучасного, це зв’язок з предками, посередник між старшим та молодшим поколінням.

Назва «лялька-мотанка» пов’язана з тим, що технологія виготовлення полягає не в шитті, але в нанизуванні ниток та стрічок. До вміння робити ляльку відносились дуже серйозно та відповідально і навчали із раннього дитинства.

Досить часто, люди створювали ляльки, для того, щоб відвести біду або хворобу від людини або родини. У зв’язку з цим, було прийнято робити їх безликими, для того, щоб насправді оберігали. Ні в якому разі не дозволялось надавати людських рис обличчя, оскільки вони не повинні бути ні на кого схожими, для того, щоб не заподіяти шкоди.

Лялька-мотанка виконує безліч досить символічних ролей. Прийнято вважати, що лялька відіграє функцію посередника між живими людьми та тими, кого на цьому світі вже немає і навпаки, ще не з’явився. Особливу увагу приділяли весільним лялькам-мотанкам. Вони були одягненні у відповідності з усіма весільними традиціями та йшли обов’язково в парі, а також відігравали роль не лише оберегу молодої родини, але й вважались символом продовження роду.

Згідно з численними віруваннями, коли людина хворіла їй давали спеціально виготовлену ляльку-мотанку. Після того, як хвороба проходила, її спалювали, вважаючи, що вона перейняла на себе всю негативну енергію. Також, досить часто виготовляли окремі ляльки для проведення численних ритуалів, у які вплітали всі ті предмети або речі, яких людина прагнула позбутись. Потім такі ляльки топили у воді або спалювали на багатті.

Кожна лялька-мотанка повинна бути одягнена у вишиванку, спідницю та запаску. Всі елементи підбираються у відповідності із регіональними та географічними особливостями, і при цьому кожний з предметів одягу також виконує роль оберегу. Так наприклад, спідниця є символом землі, сорочка позначає три життєві часи – минуле, теперішнє та майбутнє. Обов’язковими вважались також такі атрибути, як різні барвисті та кольорові намиста або вишиванки, які персоніфікували благополуччя й достаток. І звичайно, невід’ємним елементом одягу був головний убір. Це могла бути шапка, хустка або що-небудь інше, але головний убір обов’язково повинен був бути присутнім на ляльці, тому що він символізує зв’язок із небом.

Повір’я, що лялька – це вмістилище душ померлих предків – породило певні традиції їх створення у різних народів.

З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку з усім родом, який захищав людину, де б вона не була.

В Україні ще на початку ХХ століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавались їй для ігор.

При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовувалося голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення – і то лише вбрання – ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші, найважливіші деталі ляльки-оберегу, дотепер виготовляються без застосування голки.

В основі   української   ляльки-мотанки   –   хрестоподібна   фігура,   де   єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Майстер (а частіше – майстриня) змотує спіраль – символ безконечності Буття і вічності (знову ми зустрічаємо спіраль, як основу для обличчя мотаної ляльки!), і покриваючи її шматинкою, вкладає свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест в даному випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань, і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов’язково вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя.

Лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась.

 

Старший науковий співробітник НІЕЗ «Переяслав»

Наталія Ревега

Відгуки Відгуки про організатора 0

Залиште свій відгук
UaEn