Палаци й маєтки, які варто побачити: 7 локацій Київщини для любителів історії та архітектури
Палац Остен-Сакенів
У селищі Немішаєве, на вулиці Біохімічній, можна побачити руїни палацу Остен-Сакенів — однієї з найцікавіших дворянських садиб Київщини. Історія маєтку почалася в 1805 році, коли Микулицьку маєтність подарували графу Карлу Сакену. Згодом вона перейшла до Івана фон-дер Остен-Сакена, а пізніше — до його сина Карла, за якого в першій половині XIX століття звели цегляний палац із наріжною вежею та заклали парк.
У 1873 році новою власницею стала Євдокія Астахова — дружина київського купця. Наприкінці століття маєток належав Воронцовим-Дашковим, а в 1904 році його придбав селянин Андрій Кулик. До 1917 року садиба включала палац, дерев’яні будинки, ставок, місток і оранжереї. Після революції її націоналізували, а вже у XX столітті в будівлі працював клуб місцевого біохімічного заводу.
У 2000 році палац сильно постраждав від пожежі й відтоді не відновлювався. Сьогодні від нього залишилася лише фасадна стіна й частина башти. У 2016 році тут просто неба відбувся фестиваль Osten-Sacken off-stage.
Маєток Штамма
На вулиці Києво-Мироцькій у Бучі стоїть будівля, яку місцеві нерідко називають замком. Маєток збудували на початку ХХ століття на замовлення інженера Штамма — радника правління Києво-Ковельської залізниці. Архітектура будинку з двома баштами витримана в неороманському стилі, а колись його оточував доглянутий парк.
Штамм прожив у будинку до 1917 року. Згодом маєток перетворили на дитячий будинок, а після війни — на санаторій «Дружній», де проходили реабілітацію діти з психоневрологічними захворюваннями. У 2004 році в будівлі сталася пожежа, під час якої все вигоріло вщент. Після цього маєток закинули, він почав руйнуватися.
У 2019 році будівлю внесли до Переліку об’єктів культурної спадщини Київської області як щойно виявлену пам’ятку. Сьогодні це занедбана споруда з багатою історією, яка досі вражає красою архітектури та атмосферою.
Дача Патона
З 1904 року сім’я видатного інженера Євгена Патона приїжджала на відпочинок до Бучі. Їхня дача збереглася до наших днів, однак перебуває в занедбаному стані.
Будівля зведена із цегли й дерева, і хоч у 2017 році її пошкодила пожежа, частина конструкцій збереглася — зокрема груба з декоративними елементами та автентичний дерев’яний ґанок.
Колись тут планували створити музей, присвячений родині Патонів, але ідея залишилася на папері. Сьогодні дача стоїть у занедбаному стані й чекає на реновацію.
Руїни палацу Залеєських
У селі Руде Село на Київщині збереглися руїни палацу кінця XVIII століття, зведеного для шляхтича Станіслава Залєєського. Його архітектура — рідкісний для України приклад палладіанського стилю, натхненного віллами італійського архітектора Андреа Палладіо. Палац був двоповерховий, цегляний, із ліпленим декором, іонічними колонами, лоджіями та анфіладним плануванням.
У середині XIX століття палац перебудували. Після бездітного шлюбу Станіслава Залєєського маєток успадкувала племінниця, а згодом — її нащадки з родини Жевуських. Остання власниця Софія Жевуська померла у 1974 році.
Попри часті помилки в літературі, ця садиба не має стосунку до роду Браницьких. У радянські часи палац націоналізували й використовували як колгоспну контору. Згодом споруда постраждала від пожежі, її залишили без нагляду. Обвалилася частина даху й фасаду, були знищені історичні інтер’єри.
Нині палац стоїть у руїнах, але збереглися фасад, частина оздоблення, залишки флігеля та в’їзної брами. Ці деталі все ще нагадують про його колишню архітектурну виразність і парково-палацову велич.
Маєток фон Мекка
У селі Копилів, на березі річки Бучанки, розташований історичний комплекс — маєток барона Миколи фон Мекка.
Перший дерев’яний будинок у стилі «дачний модерн» звели в 1888 році, але після пожежі 1898-го збудували новий: двоповерховий, з мансардою, башточками, терасою і дерев’яним орнаментом на фасадах.
До садиби входив не лишень будинок, а й ландшафтний парк площею понад 8 гектарів з алеями, альтанками, ставками й павільйонами. Барон фон Мекк облаштував у селі водонапірну вежу, млин, ферму, кінний завод і навіть організував школу для сільських дітей. Він також проклав дорогу до Брест-Литовського шосе й наказав висадити тополі як природну дренажну систему.
У 1910 році барон продав маєток, а після революції його націоналізували. За радянських часів тут діяли агрономічна школа, лікарня, сільрада, школа й музичне відділення. Наразі комплекс перебуває у вкрай занедбаному стані: будівлі потребують реставрації, парк — догляду. Попри це, маєток зберігає архітектурну виразність і вартує уваги тих, хто цікавиться історією Київщини.
«Уваровський дім»
Будинок графині Уварової — одна з перших дач Ворзеля, побудована в 1902 році, лише через два роки після заснування селища. Ворзель виник завдяки будівництву залізниці Київ–Ковель, і згодом став популярним місцем відпочинку через чисте повітря та лісовий мікроклімат.
Спершу особняк звів київський фабрикант Септер, а згодом його викупила графиня Наталія Уварова, донька мецената Федора Терещенка. Тут родина Уварових проводила літо. Після 1917 року вони емігрували з України.
У міжвоєнний період у будинку діяла школа, а в 1960-х тут відкрили шкільний кінотеатр «Космос», який навіть здобув перше місце на Всесоюзному конкурсі.
У 2000-х вілла була в аварійному стані, але у 2007-му її відреставрували. Тепер у будівлі розташований музей історії та культури Ворзеля — «Уваровський дім». Тут діє постійна експозиція, а також проходять виставки, концерти й культурні події.
Будинок зберіг свою мальовничу архітектуру — з башточкою, декоративними елементами й доглянутою парковою зоною довкола. Він має статус пам’ятки архітектури місцевого значення.
Палац Хоєцьких
Палац Хоєцьких у селі Томашівка збудували у 1903–1910 роках у стилі модерн. Проєкт створив Валер’ян Куликовський — архітектор вокзалу в Козятині і будинку Південно-Західної залізниці в Києві.
Палац має складну форму, балкони й веранду з дерев’яним різьбленням, асиметричні об’єми та поєднання каменю і дерева — усе в дусі модерну. Навколо споруди заклали ландшафтний парк із доріжками й декоративними елементами, врахувавши рельєф місцевості.
На початку XX століття Хоєцькі перенесли свою резиденцію з Дідівщини до Томашівки. Після революції маєток націоналізували. У радянські часи тут діяла школа, яку в 1986-му перенесли в іншу будівлю. Після цього палац почав занепадати.
У 2000 році територію передали під монастир. Нині тут розташований Ризоположенський скит Свято-Введенського монастиря. Монахи відреставрували палац і впорядкували територію: з’явилися дзвіниця, церква, місток через Ірпінь, фонтан, клумби, статуї та невеликий зоокуток.
Садиба має статус пам’ятки архітектури національного значення.
Козацькі церкви Київщини — це не просто зразки давньої архітектури, а справжні носії духовної спадщини та культурної ідентичності українського народу. Вони втілюють у собі століття боротьби, віри й традицій, що формувалися на цих землях від часів Руїни й до сьогодення. Стаття «Духовна спадщина козацтва: церкви Київщини, які варто побачити» розповідає про дерев’яні храми, які завдяки своїм унікальним рисам, витонченому оздобленню та незвичним архітектурним формам стали невід’ємною частиною національної свідомості й досі залишаються осередками культури та духовності.
