Україна козацька в спогадах Гійома Левассера де Боплана (перша половина ХVІІ ст.)

14.06.2023

641

7757

Україна козацька в спогадах Гійома Левассера де Боплана (перша половина ХVІІ ст.)

У першій половині XVII ст. Україна козацька вела запеклу боротьбу з турками, Кримським ханством і Річчю Посполитою. Не зменшувався інтерес іноземців до феномену українського спротиву. Найбільш цікаві свідчення залишив французький інженер-фортифікатор Гійом Левассер де Боплан, котрий служив у Польщі військовим інженером і прожив в Україні понад 17 років, побудував низку укріплень, замків і міст.

У творі «Опис України» (1660 р.) Боплан передав свої спостереження за життям і побутом українського народу, запорізького козацтва, шляхти, міщан тощо. До початку ХІХ ст. твір було перекладено англійською, німецькою, польською, російською мовами, що ознайомило західних читачів з історією, географією, культурою України, її героїчною боротьбою проти ворогів.

Боплан описав козацький устрій: гетьмана козаки обирають більшістю голосів на Раді з числа найбільш авторитетних полковників і вояків; він має необмежену владу і безумовний послух козаків, але без згоди Військової Ради гетьман не розпочинає важливих справ. За спостереженнями Боплана гетьмани мали відзначатися розумом, хитрістю, хоробрістю, остерігатися невдачі, оскільки «козаки трусливого провідника забивають як зрадника і на місце його становлять нового». Аналогічно обирають похідного отамана на час військових походів, причому дозвіл на похід козаки просять не в короля, а в гетьмана.

Боплан дав досить суперечливу характеристику українців, указуючи як на віроломність і підступність, так і на безкорисливість, високу релігійність, волелюбність. Українських козаків Боплан характеризував як хоробрих, загартованих вояків і сміливих мореплавців, готових за першим наказом за тиждень виступити в похід, влучних стільців із пістолів. Статурою козаки сильні і рослі, фізично міцні і витривалі до природних умов, люблять вбиратися, коли вертаються переможцями. Мають хитрий і гострий розум, щедрі і безкорисливі, не прагнуть великих статків. Боплан відзначав виключну свободолюбивість козаків, котрі «смерть вважають кращою за рабство і для оборони незалежності часто повстають проти своїх гнобителів – поляків». Тому рідко минає 7-8 років без повстань проти утисків. На війні невтомні, відважні й хоробрі, навіть зухвалі і мало дорожать життям, більшість гине на полі бою, не доживши до старості.

За спостереженнями Боплана, українці у період дозвілля мають нахил до лінощів та вживання різних напоїв, однак, під час походів (як морських, так і сухопутних) козаки абсолютно не п’ють спиртне і взагалі не беруть його з собою, а порушників, за наказом отамана, кидають за борт.

Розлогі оповіді Боплан зробив про українську природу. Клімат в Україні відзначався суворими морозами і дуже теплим і сухим літом, з малою кількістю дощів аж до жовтня. Попри розташування України на однаковій географічній широті з Нормандією, тут значно холодніше взимку. Боплан описав великі морози, від яких люди відморожували окремі частини тіла і навіть зовсім замерзали. Від перемерзання взимку люди рятувалися вживанням тричі на день спеціальної «зупи з горячого пива з маслом, перцем і хлібом». З рослинності на Запоріжжі були поширені дикі ліси вишневих дерев і дикого винограду, плоди яких були великі і смачні, як і садові. Поширені були і малорослі мигдалеві дерева з гіркими овочами.

Водойми України були багаті на риб (коропів, щук «незвичної величини», осетрів, навіть оселедців та ін.), великих раків. Серед птахів на берегах Дніпра згадує пеліканів і журавлів, з копитних – цілі отари оленів, ланей, сайгаків і т. зв. сугаків. Водилися кабани «незвичайної величини», багато диких коней – непридатних до праці, але з надзвичайно смачним м’ясом (делікатнішим за телятину). На кордоні з Московщиною водилося багато буйволів і великої худоби, а також білих зайців і диких котів. На кордоні Валахії – зустрічалися вівці з довгою шерстю. У XVII ст., за свідченням Боплана, в Україні була поширена порода смугастих як леопарди (тарантоватих) коней, котрих пани запрягали до карет під час подорожей.

Серед мінералів Боплан згадує сіль, яку привозять із Покуття (з границь Трансильванії), де її виварюють з солоних джерел. Добували сіль також з вільхового і дубового попелу, що свідчить про досить складний процес добування солі хімічним способом, вже відомий в Україні. У козацькій Україні були поширені всі ремесла, необхідні для господарства, і відповідні майстри: теслярі, стельмахи, слюсарі, зброярі, грабарі, шевці, бондарі, кравці тощо. Жінки пряли льон і вовну, ткали полотно і сукно для власного вжитку. Козаки були вправні в добуванні селітри та у виготовленні гарматного пороху. Усі козаки вміли орати, сіяти, жати, косити, пекти хліб, виготовляти страви, варити пиво і мед, виготовляти горілку тощо. Боплан характеризував їх як здібних «до всіх мистецтв». Поширеною залишалася торгівля з центром у Києві, де торгували хлібом, хутрами, воском, медом, салом, соленою рибою та ін.