Українська корчма
Вивчення історії туризму неможливе буз уявлення про історію формування готельно-ресторанних закладів як об’єктів інфраструктури, що забезпечували можливість подорожі і були не лише закладами харчування, а й громадського життя кілька століть тому. Становлення та розвиток закладів громадського харчування в Україні мають глибоку історію, пов’язану з європейськими традиціями, адже з античних часів, а далі в країнах середньовічної Європи, публічні заклади для вживання напоїв були не лише місцями відпочинку і спілкування, а й вирішення важливих суспільних справ.У Києві, як торговому центрі ХІ ст., корчми були важливими міськими установами, належали міським общинам і лише з другої половини ХІІ ст. почали підпорядковуватися князеві і державі, монастирям.
За русько-литовської доби вільна корчма поступово переходить до рук шляхти і орендарів, хоч і не втрачала соціальних функцій. А в умовах польського панування в Україні поширюються шинки і вільна слов’янська корчма перетворювалася на єврейський шинок, лише на Запоріжжі зберігаючи устрій на зразок цехової організації, підпорядкований старшині. Російська експансія в Україну зумовила поширення царських кабаків («питєйні дома», де на відміну від європейських традицій, до 1881 р. продавали лише алкоголь), що було своєрідною формою державної алкогольної монополії і викликало гострий спротив серед українського суспільства. У ХVІІІ – ХІХ ст. в Україні панувала корчма (шинок), що було однією з важливих відмінностей її від «кабацької» Росії. Саме принесення інодержавних рис в українську корчму надало їй спотвореного характеру як місця безчинства і пиятики, фактично перетворивши цю громадську установу («народний заклад») в заклад економічного поневолення населення.
Попри складні історичні трансформації, корчма в Україні зберігала громадські і комунікативні функції, була центром дозвілля і розваг, своєрідного народного клубу (за П. Чубинським), зберігала етнічний характер оздоблення. Хоч у радянський період слово «корчма» майже вийшло з ужитку, проте історична пам'ять про цей колоритний заклад відображена у художніх і анімаційних фільмах: «Пропала грамота» (1972), «Як козаки на весіллі гуляли» (1984).
Архітектурні особливості, інтер’єр та внутрішнє начиння типового українського шинку та корчми ХІХ ст. можна побачити в Музеї просто неба НІЕЗ «Переяслав», де відвідувачі можуть оглянути гостинні світлиці, зазирнути у підсобні приміщення, уявити технологічний рівень тогочасного винокуріння, побачити розмаїття посуду (глиняний, скляний, дерев’яний і металевий) та хатнього начиння, відчути дух історії.
