ТАРАС ШЕВЧЕНКО ТА ПЕРЕЯСЛАВЩИНА
https://kyivregiontours.gov.ua/blog/taras-sevcenko-ta-pereaslavsina
9 березня 1814 року народився видатний українець – поет, художник, громадський діяч Тарас Григорович Шевченко. Цьогоріч відзначається 209-та річниця від дня його народження. Для українського народу саме він є символом свободи та незламності. Переяславщина займає особливе місце у житті та творчості Кобзаря. Саме тут він написав свої програмні твори, які уміщують важливі світоглядні сенси, що, як ніколи, актуальні й сьогодні.
З досліджень його біографів відомо, що у червні 1843 р. під час своєї подорожі Україною: прямуючи до Києва із маєтку Григорія Тарновського в Качанівці, Тарас Шевченко проїздив через міста Прилуки, Пирятин, Переяслав та Бровари; у кінці червня, їдучи з Києва до Євгена Гребінки в с. Убіжище Пирятинського повіту, поет вдруге проїздив через Переяслав. На жаль, про цей момент знайомства Шевченка з містом, як і точних дат, не збереглося жодних свідчень. Напевне відомо, що в серпні та жовтні того ж року він гостював у поміщика Платона Лукашевича в Березані та в маєтку князів Рєпніних у Яготині (тодішній Переяславський повіт).
Уперше до Переяслава Тарас Шевченко потрапив 1845 р. за неофіційним дорученням Київської археографічної комісії. Упродовж 10-20 серпня він проживав у будинку Андрія Козачковського – міського лікаря, викладача медицини Переяславської духовної семінарії, з яким познайомився 1841 р. в Петербурзі. У цей період він, як художник, створив малюнки та зарисовки місцевих краєвидів. Зокрема, у Переяславі він зобразив Михайлівську церкву, комплекс споруд Святовознесенського монастиря та церкву Святої Покрови. Поблизу Переяслава, сучасний мікрорайон Борисівка, ним було змальовано кам’яний хрест у пам’ять Св. Бориса; у с. Андруші – краєвиди із церквою Святого Георгія та будинком, де зупинявся Тарас Шевченко; у с. В’юнище – зобразив пейзаж із садибою. Усі ці малюнки збереглися в окремому альбомі, у якому також містяться кілька робіт, створених на Переяславщині, без чіткої локалізації. Своє перебування у цьому краї він відобразив у «Археологіних нотатках», де детально описав деякі місцеві старожитності.
Про перебування поета в Переяславі зауважено в спогадах Андрія Козачковського. Зокрема, описано вечір 19 серпня 1845 р., організований з нагоди перебування поета в місті. На жаль, він не згадує про те, хто був присутнім. Щодо гостей зазначено, що це – «товариство, переважно молодь». Серед них був «пан поважного віку, походженням німець, віросповіданням протестант», який під час цієї зустрічі щодо Тараса Шевченка промовив: «Оце – батько! їй-богу, хлопці, батько! Будь здоров, батьку!». За припущеннями, ним міг бути переяславський лікар Мартин Григорович Штерн.
Дослідники відзначають, що, перебуваючи у лікаря, Шевченко змалював будинок та створив портрет його дружини Марії Степанівни, а також написав вірш «Марусі». Однак, після арешту поета в 1847 р., згадані твори зникли.
Наступного разу поет відвідав Переяслав у листопаді 1845 р. У місто він прибув хворим, оскільки застудився їдучи з Хорола до Миргорода, у якому, як відомо з листа Тараса Шевченка до подружжя Родзянків, не було «ни врача, ни аптеки». Пізніше, у зв’язку з ремонтом у будинку Андрія Козачковського, він близько місяця гостював у поміщика Степана Самойлова в с. В’юнище. Наприкінці грудня він повернувся до Переяслава, де прожив до початку січня 1846 р.
Під час перебування на Переяславщині ним було створено десять творів, об’єднаних у збірку «Три літа». Так, у Переяславі було написано: поему «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), вступ до поеми «Єретик» (22 листопада), «Як умру, то поховайте…» (25 грудня), у с. В’юнище: «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), вірш «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні…» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня).
Тарас Шевченко повернувся до України після заслання 1859 р. 12 червня він прибув до Переяслава, зупинившись у Андрія Козачковського. 13 червня разом з ним поїхав у с. Козинці, звідки їх човном переправив на правий берег Дніпра місцевий житель Яків Бичок. Звідти поет попрямував у с. Прохорівка Канівського повіту до Михайла Максимовича (відомого історика, першого ректора університету Св. Володимира (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка)).
Після донесення київського губернського жандармського штаб-офіцера Грибовського від 26 липня 1859 р. Шевченко потрапив до Києва. У повідомленні генерал-губернатора Васильчикова від 15 серпня зазначалося: «не придавая делу этому особого значения, я оставляю его без последствий и разрешил Шевченке, согласно изъявленному им желанию, возвратиться в С.-Петербург». Востаннє поет приїхав до Переяслава 16 серпня, і пробув тут до 18 серпня. У цей день він написав вірш «Якби-то ти, Богдане п’яний…».
Згадані загальновідомі факти про перебування Тараса Шевченка у Переяславі та Переяславському повіті доповнюють інші відомості, що потребують подальшого уточнення.
Так, в автобіографічній повісті Мірри Мірзи-Авакянц (Дворянської) (до 1921 р. жила у с. Хоцьки) зазначено, що поет під час свого останнього приїзду в Україну, гостював у їхній родині. У цей час він написав портрет її прабабусі Аглаї, який зник під час обшуків та арешту Н. Мірзи-Авакянц (матері авторки): «глаза ее смотрят тревожно и печально, тяжелые косы теряются в складках темного платья... Художник почувствовал трагедию этой женщины, страдающей от своего подневольного положения».
У різних джерелах знаходимо інформацію, що на Переяславщині Тарас Шевченко бував у таких населених пунктах: с. Єрківці, х. Максимівка, с. Хоцьки, х. Чирський (с. Чирське).
У 2020 р. науковими співробітниками Сергієм Вовкодавом та Катериною Нагайко у межах проекту «Старожитності Переяславщини» було створено фільм «Стежками Тараса Шевченка». У ньому зауважено відповідні хронологічні та просторові аспекти щодо означеного етапу в житті та творчості поета. Пропонуємо ознайомитися з ним за посиланням:
