Каскад Дніпровських гідроелектростанцій, зведених у повоєнні роки в Україні, супроводжувався не лише оспіваною в радянській прозі й публіцистиці героїкою трудових буднів будівельників ГЕС, а й тією сторінкою в історії нашого народу, про яку намагалися говорити якомога менше — про тужливу подію для жителів придніпровських сіл, на колишній території яких нині розташовані водосховища. Там залишилися родові коріння тих людей, які приростали на берегах Славутича, на родючій і благодатній українській землі. Наслідком побудови Київської ГЕС стало повне знищення та переселення понад 52 населених пунктів, понад 33 000 українських громадян, остаточно зруйновано сотні стародавніх храмів і тисячі приватних будинків.
Чи могло бути інакше? Можливо. Перший проєкт будівництва каскаду ГЕС на Дніпрі й створення водосховищ було розроблено ще у 1905 році інженерами С. М. Максимовим та Г. О. Графіто, але вони намагалися зменшити площі затоплених земель. Однак під час повернення до ідеї будівництва ГЕС уже за радянської влади про мінімізацію наслідків затоплення територій не йшлося.
У період з 1964 до 1966 р. через затоплення було знищено тисячі пам’яток історії, археології та культури Київського Полісся (тільки поселень доби Давньої Русі — понад 300).
Початок будівництва греблі Київської ГЕС у Вишгороді припав на 1959 рік. Штучне Київське море (водосховище) заповнене в 1964–1966 рр. При цьому було затоплено багато сіл краю. На правому березі Дніпра: Бірки, Толкунська Рудня, Ротичі, Домонтова. На лівому березі: Старосілля, Сваром’я, Ошитка, Тарасовичі, Чернин, Новосілки-на-Дніпрі, Окунінове, Новий Глібів, Старий Глібів.
7Це були старовинні населені пункти. Деякі з них, наприклад Старосілля (Ольжич), згадуються ще в XI ст. Люди мали господарство, худобу, городи, садки, на кладовищах спочивали їхні діди та прадіди, були збудовані величні церкви. Навколо — заливні луги з родючою землею.
Відомо, що в одному із затоплених сіл — у Старосіллі — розміщувалася літня лабораторія біологічної станції ВУАН, заснована в 1918 році В. Вернадським. А за 1 кілометр від нього, у с. Хотянівці, було зібрано етнографічну колекцію, що становила основу Етнографічного музею ВУАН.
Багато жителів затоплених сіл переселилися у навколишні населені пункти. Зокрема, всіх жителів села Сваром’є, де було 44 хати, переселили у Нові Петрівці. Немало таких переселенців у селі Демидові, де встановлено пам’ятник затопленим під Київським морем селам.
Деякі поліські села не повністю поглинуло Київське водосховище. Так, була затоплена більша частина села Козаровичі. Від старого села залишилася одна вулиця Першотравнева. Майже 1300 дворів козаровичан було перенесено і наново збудовано на незатоплюваній території. Затоплено фруктові сади, ягідники, орна земля, луки.
943 м. Вишгород
1,46 km. Вишгород
1,62 km. Дамба Київського водосховища, Вишгород
(050) 358-47-51
1,80 km. Вишгород
1,90 km. вул. Калнишевського, 11а, Вишгород
Залишки стіни храму Бориса і Гліба
1,92 km.
1,93 km. Набережна "Чайка"
2,09 km. вул. Вишгородська, Вишгород
(063) 304-44-25