UaEn

Про місце

Хоча в більшості давньоруських міст, які дійшли до нашого часу, історичний центр збігається із центром сучасним, у Вишгороді склалося зовсім по-іншому: місто часів Київської Русі нині опинилося практично на периферії сучасного населеного пункту, який виріс під час будівництва Київської ГЕС. Але те, що княжий Вишгород опинився на околиці, сприяло збереженню його значимих пам’яток, давнього розпланування, унікальної цілісності історичного ландшафту.
Історичну територію знайти неважко. Навкруги місцевості, де височіє церква Святих Великомучеників Бориса і Гліба, й розташовувався літописний Вишгород — місто, перша згадка про яке як резиденцію княгині Ольги сягає 941 року; місто, у якому любили перебувати київські князі; місто, яке понад триста років було другим після Києва за своїм політично-культурним значенням. Єдине лишилося незмінним з княжої пори — Борисоглібський храм, який традиційно був домінантою древньої території, хоча нині він має інший вигляд.
Вишгород у ті часи вже був відомий далеко за межами Русі. Його називали «північними воротами стольного Києва». Вперше про нього згадується у творах візантійського імператора Костянтина Багрянородного. Пізніше відомості про нього фіксуються у численних літописах. Лише в Іпатіївському літописі місто згадується 38 разів, що свідчить про його непересічне значення.
Перші пошуки літописного Вишгорода сягають кінця XVIII та початку ХІХ століть. Інформація і артефакти накопичувалися поступово. Городище давньоруського Вишгорода Х–ХІІІ ст. виникло на лісистих пагорбах, висота яких з боку Дніпра сягає майже 80 метрів, і мало традиційну для тогочасних міст структуру. Воно складалося з дитинця, окольного міста і посаду. Розміри дитинця становили майже 350×250 метрів.
Протягом усього Х століття (за часів княгині Ольги та князя Володимира) була заселена верхня частина городища, найбільшим відрогом якого є так звана Ольжина гора. Вишгород не був власністю Ольги за спадком, а наданий їй відповідно до її місця у княжій родині з правом на отримання третини древлянської данини.
У північній частині городища розташовувався дитинець, оточений валами. Головною архітектурною домінантою верхнього міста у ХІІ–ХІІІ ст. була кам’яна церква Святих Великомучеників Бориса і Гліба. Археологи виявили на городищі залишки частини фундаментів Борисоглібського храму, дерев’яної огорожі церковного подвір’я з воротами, залишки господарчого комплексу, що належав до заможного двору. Його площа становить близько 7,5 гектара.
Також на території городища розташовані залишки валів і ровів для оборони посаду.
Площа решти міста становила понад 70 гектарів, там розташовувалися житлові квартали та посад. У межах окольного граду і ремісничо-торговельного посаду є археологічний культурний шар із залишками гончарних печей, металургійних майстерень і господарчих приміщень, інших археологічних об’єктів. На території городища літописного Вишгорода розташовано немало об’єктів археологічної спадщини, які збереглися у доброму стані.
З 2009 року Вишгородське городище є Пам’яткою археології національного значення. Охоронний №100007-Н, Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.09 р. № 928.
 

Відгуки Відгуки про організатора 0

Залиште свій відгук

Поруч з Городище літописного міста Вишгород (ХІ – ХІІІ ст.)

Пам'ятники
Церкви, костели, монастирі
Пам'ятки будівництва і архітектури
Музеї
Пам'ятки будівництва і архітектури
Пам'ятки будівництва і архітектури
Пам'ятки будівництва і архітектури
Церкви, костели, монастирі

Храм святих Бориса та Гліба

354 м. вул. Калнишевського, 11а, Вишгород

Пам'ятки будівництва і архітектури
UaEn