Якими були споруди перших земських шкіл у сільській місцевості Київського Полісся, можна дізнатися на прикладі Вишгородської земської школи, адже ця дерев’яна будівля, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення кінця ХІХ — початку ХХ ст., — одна з небагатьох споруд такого типу, які збереглися в Україні.
Поширення шкільної освіти у Вишгороді почалося з церковно-парафіяльної школи, заснованої у 1844 р. настоятелем Борисоглібського храму протоієреєм о. Михайлом Сікачинським.
У ХІХ столітті на Київщині стали з’являтися різні школи. Це були державні шкільні заклади, які іменувалися приходськими, але підпорядковувалися Міністерству народної освіти; школи, що засновувалися Міністерством Державного майна у державних маєтках і були спрямовані на освіту вільних державних селян; земські школи.
У земських школах спочатку було запроваджено трирічне навчання, з 1890-х років — чотирирічне, а під кінець існування земств у деяких — семирічне навчання.
Тож вишгородська приходська школа «в 1905 году закрыта вследствие открытия двуклассного земского училища и отказа местных крестьян давать средства на содержание местной церковноприходской школы».
Щоправда, Вишгородська двокласна земська школа, відкрита 1905 р., обзавелася окремим приміщенням лише в 1908 р.
Сільська громада відвела школі садибу площею 1660 квадратних сажнів. На території садиби були сад, криниця, господарські будівлі — сарай, льох, вбиральня. Саме ця будівля дійшла до нас у тому вигляді, в якому ми її бачимо зараз. Цінність цієї споруди — в тому, що на її прикладі можна побачити, якою була архітектура шкіл у ХІХ — на початку ХХ ст. Це — дерев’яна одноповерхова П-подібна будівля, розміром 16,10×30,75 м, посередині північно-східного фасаду — ґанок. Самі фасади розділені вертикальними лопатками.Вікна оздоблені різьбленою лиштвою. Дах приміщення чотирисхилий, покритий залізом.
Приміщення школи складалося з трьох класних кімнат, учительської, роздягальні, кімнати сторожа, великого та малого (без вікон) коридорів. Опалення було пічне, освітлення гасове. Школярі самі топили грубки взимку, доглядали за шкільним садом, працювали в теплицях. Навчальне та письмове приладдя надавалося всім учням безкоштовно. Діяла й шкільна бібліотека, у якій було 816 книжок для учнів і 158 — для вчителів.
У програму земських шкіл входили релігія, читання, письмо, рахунки та співи. А ще для дівчаток викладали вишивання, в’язання, мале шиття, хлопців навчали військовому строю.
Навчання відбувалося за типом трирічної школи, коли один учитель займався одночасно з учнями трьох класів у одній кімнаті. Таку систему розробив земський діяч з Катеринославщини, барон М. Корф. Він також уклав програму, готував на спеціальних курсах учителів, склав і видав підручники для учнів і вчителів.
Навчання для школярів було безкоштовним. Станом на 1 січня 1912 р. в школі навчалося 107 хлопчиків та 56 дівчаток. Дівчаток залучити до навчання було непросто, бо селяни вважали освіту для них зайвою.
З 1906 р. при земській школі були відкриті також класи для дорослих.
Будівля земської школи й нині виконує освітню функцію. Тут діє Міжшкільний навчально-виробничий комбінат.
Історичний музей Вишгородського історико-культурного заповідника (Будинок «Клюкви»)
757 м. вул. Шкільна, 58, Вишгород
(045) 965-45-56
934 м.
1,35 km.
Музей давньоруського гончарства Вишгородського історико-культурного заповідника
1,53 km. вул. Межигірського Спасу, 11, Вишгород
(045) 962-53-15
1,55 km. м. Вишгород, вул. Шолуденко 17а
(050) 380-90-09